Особливості змісту освіти в сучасій школі за кордоном (на приладі декількох країн)

План

1. Система освіти у США.

2. Характеристика змісту освіти у Німеччині.

3. Особливості змісту освіти у Франції.

4. Система освіти у Англії.

5. Особливості змісту освіти в Японії.

6. Поняття «методи» та «форми» навчання. Ознаки, які є спільними та відмінними для цих категорій.

Особливості змісту освіти в сучасній школі за кордоном

Проблема змісту навчання — одне з головних питань теорії та практики навчання в зарубіжній педагогіці. Уяв­лення про зміст освіти в зарубіжних школах дає середньостатистичне співвідношення предметів у навчальному пла­ні. В розвинутих країнах (США, Англія, Франція та ін.) на гуманітарний цикл припадає 46%, природничо-матема­тичний — 21,5, художньо-естетичний — 10, оздоровчо-трудовий — 21%.

Системи освіти в розвинених індустріальних країнах наділені спільними рисами, що випливають із соціально-економічної природи індустріального суспільства з орієнтованою на ринок економікою. Одночасно шкільна система в кожній конкретній країні має специфічні особливості, що визначаються історією країни та її національними традиціями.

1. Система освіти у США.

Історично в США склалась система, при якій основні функції щодо управління освітою виконують штати. У 70-ті роки Хх століття створені Федеральне міністерство освіти (раніше існувало Відомство освіти у складі Міністерства охорони здоров’я, соццального забезпечення і освіти), Національний науково-дослідний інститт освіти і Комітет керівників освіти штатів для координації їх дій. Втручання федерального уряду в справи школи за останні роки посилюється. Кожний штат поділений на шкільні округи; на чолі кожного стоїть шкільний комітет, у функції якого входить розгляд всіх питань, що визначають роботу шкіл і розмір шкільного бюджету, прийом і звільнення вчителів, їх зарплата, відбір і рекомендації підручників тощо. В країні немає єдиних навчальних планів і програм. Вони розробляються відповідно до специфічних умов кожного шкільного округу, затверджуються комітетом. Децентралізований характер управління освітою визначає систему її фінансування. Децентрлізація в управлінні і пов’язана з цим широка різноплановість в постановці навчальної роботи випливають з тих основних принципів, на яких побудована модель багатопрофільної школи США. Це, по-перше, її підкреслено-демократична зовнішня організація і, по-друге, - відсутність обовязкових програм і єдиних вимог до знань учнів.

Через децентралізацію управління освітою в країні немає єдиної її системи.

Обов'язкове навчання в школі дитина починає у віці 6 років. Повний курс шкільного навчання становить 12 років. В різних шкільних округах прийнята різна структура школи. Приблизно в 25% округів, головним чином в сільських, зберігається стара структура: 8+4 {восьмирічна початкова школа + чотирирічна середня школа). Для великих міст характерна структура 6+3+3 або 6+6, при якій навчання в початковій школі скорочується до 6 років, а в середній школі виділяється 2-етапна - молодша і старша середня школа. В останні десятиріччя виникла тенденція до скорочення термінів навчання в початковій школі і більш раннього переходу до предметної системи викладання. Так з'явились нові структури; 4+4+4 і 5+3+4.

В систему загальноосвітніх учбових закладів входить невелике число спеціальних шкіл для аномальних дітей (сліпих, глухих, розумово відсталих). Діти із слабо вираженими вадами і емоційно неврівноважені навчаються в нормальних школах, але в спеціально організованих для них класах.

Мережа шкіл складається з державних (суспільних) і приватних навчальних закладів (навчання тут платне). Близько 10% школярів навчається в недержавних школах, більшість з яких належить різним релігійним організаціям. Незначна категорія дітей із заможних верств відвідує так звані незалежні школи. Це елітарні учбові заклади з досить високою платою за навчання. Саме ці школи, нечисленні, давали найбільший процент абітурієнтів у відомі університети — Гарвардський, Прінстонський, Стенфордський, Ієльський та інші.

Елементарні школи, як правило, розміщаються в окремих приміщеннях і їх не змішують із старшими класами, В сільських і малодоступних районах збереглась невелика кількість однокомплектних шкіл, але домінують так звані консолідовані школи, куди учнів привозять на автобусах з найближчих поселень. Учбовий план елементарної школи США включає рідну мову, математику, природознавство, суспільствознавство, працю, малювання, ліплення, музику, співи і фізкультуру. В початкових класах широко застосовується комплексне і супутнє навчання, коли навчальна робота концентрується навколо якогось проекту {відголоски прагматичної педагогіки Д.Дьюї) і учні набувають навички читання, письма і лічби в ході його виконання. Працює в початкових класах один вчитель, який веде основні предмети, але кожного року він змінюється.

Сьогодні в більшості елементарних шкіл можна зустріти три основних типи програм.

1. Предметна програма. Ця програма складається з предметів, кожний з яких охоплює певний обсяг змісту і навичок, що дають учневі можливість набути знання про оточуючий світ (письмо, читання, арифметика тощо), Основною її метою є навчання грамоті. Сильною стороною цієї програми є чітко визначена мета навчання. До недоліків слід віднести те, що кожний окремий предмет мало пов'язаний з іншими предметами і життям. Предметна програма має глибокі корені (вона є частиною європейської спадщини) і чинить великий вплив на інші програми.

2. Педоцентрична програма. Ця програма виникла під впливом Джона Дьюї і його послідовників. Шкіл, що використо­вують цю програму, не так багато. В основу навчання в школі беруться безпосередні, «спонтанні» інтереси дітей. Систематичне навчання тут підміняється іграми, бесідами та іншими заняттями за інтересами дітей.

З, Проблемна програма. Вважається, що протягом життя дитина стикається з різними проблемами. Автори програми вважають, що в процесі розв'язання проблем діти розвиваються більш активно. В цій програмі позитивне те, що акцент робиться на розвитку самостійного мислення дітей. Недоліком є те, що часто беруться надумані проблеми, відірвані від життя. Надмірна увага до розв'язання проблем не залишає часу для систематичного навчання.

В молодшій середній школі поглиблюється диференціація навчання. Викладання на різних рівнях (для «здібних» і «нездібних») доповнюється системою елективних предметів (до 35% учбового часу). До них належать алгебра, біологія, іноземні мови, образотворче мистецтво, музика. Учні цієї школи піддаються посиленому тестуванню. На основі результатів тестів психологи-консультанти, що входять в штат школи, ведуть профорієнтаційну роботу. Вона має на увазі як вибір подальшого шляху навчання, так і галузь професійної діяльності, Навчальна і професійна орієнтація готує підлітків до навчання в старшій середній школі, що має яскраво виражену диференціацію навчання.

Внутрішня структура американських шкілвідрізняється багатьма специфічними особливостями. Крім поділу на потоки за тестовим відбором, учні класу часто розбиваються на різні групи в залежності від рівня знань з того чи іншого предмету. Справа в тому, що в американських школах не існує перевідних іспитів і всі учні переходять з класу в клас незалежно від своїх успіхів. Коли виясняється, що деякі учні класуне можуть засвоювати новий учбовий матеріал, їх об'єднують в окремі групи. При організації учбової роботи віддається перевага індивідуальним формам над колективними. Все менше значення в школах США надається класно-урочній системі, що замінюється індивідуальною роботою і навчанням в малих групах, з тим, щоб кожний учень просувався своїм темпом. «Учіння, — говориться в одному офіційному документі, — це індивідуальний процес, і кожна дитина повинна робити своє власне учіння».

Старша середня школа розділяється на два учбові профілі: академічні і практичні, що мають якісно різні цільові установки і програми навчання. Практичний профіль має ряд напрямків: загальний, комерційний, індустріальний, сільськогосподарський. Диференціація навчання відбувається за допомогою зовнішньо демократичного способу вибору предметів. Для всіх учнів обов'язковими є невелика кількість предметів: рідна мова, суспільні дисципліни, фізкультура, природознавство і математика. Програма необов'язкових (елективних) предметів включає до сотні різноманітних курсів. Учні академічних профілів вивчають набір предметів, типових для академічних середніх шкіл: алгебру, геометрію, фізику, хімію, біологію, іноземні мови. А ось географія, як правило, відсутня в програмах багатьох шкіл. На практичних профілях обов'язкові предмети доповнюються практичними курсами типу домоводства, столярної і слюсарної справи, прикладної хімії, математики споживача, косметики, ремонту автомашин, машинопису, стенографії тощо. Основне, що потрібно для отримання сертифікату про закінчення середньої школи, набрати 16 залікових одиниць («кредитів»). За одиницю приймається предмет, що вивчався протягом року по п'ять годин на тиждень. Таких залікових одиниць необхідно набрати: з рідної мови і літератури — 4, з історії - 2, соціальних наук — 1, природничих наук — 2, математики - 2. Крім цього, кожний учень зобов'язаний пройти якийсь 2-3—річний цілеспрямований курс, наприклад іноземної мови, психології, стенографії. 3-4 залікові одиниці можна також отримати, вивчаючи якісь додаткові предмети на вибір.

Середню школу в США називають «всеохоплюючою». В середній школі обов'язкові предмети викладаються за програмами, єдиними для всіх шкіл штату.А в якому порядку вчитель буде вивчати з класом різні теми, з якою швидкістю і за якою методикою — вирішує він сам. Підручників як таких немає. У великих книгах-каталогах перераховано багато посібників з кожного предмету. Вчитель може вибрати 5-6 книг, уважно їх вивчає і тоді замовляє на всіх учнів. Урок триває 40 хвилин, перерви короткі. Наповнюваність класів — 20-25, а в спеціальних класах — не більше 12—15 учнів. Багато шкіл обмежують тижневе навантаження учнів в 18-19 годин, а багато часу віддається факультативам, Дисципліна в американських школах не надто сувора. Учні можуть носити будь-який одяг (але охайний) і будь-яку зачіску, шуміти на перервах і навіть на уроках. Є, однак, і у свободи межі: ніхто не хоче бути вигнаним зі школи і, отже, втратити надію на хорошу роботу в майбутньому.

Учням середніх шкіл надані широкі можливості проведення лабораторних занять, організації різноманітних експериментів. Класні кімнати і лабораторії обладнані за останнім словом техніки. На сучасному рівні вирішено питання інформаційного забезпечення/

Однією з цікавих форм індивідуальної навчально-пізнавальної діяльності вихованців шкіл США є індивідуалізовані програми навчання, змісті структура яких у цілому розраховані на самостійну працю під керівництвом учителя. Контракт — це старанно розроблений документ чи просто угода між учнем і педагогом, який містить основні напрями самостійної роботи. Контрактова форма навчання дає учням змогу індивідуально планувати свою навчальну діяльність і оволодівати матеріалом залежно від власних здібностей, інтересів. Ще однією формою навчання, за якою учні прагнуть виявляти свою самостійність, є навчальні центри і центри з інтересами. У класі, де вивчається, скажімо, біологія, може бути кілька центрів — генетичний, анатомічний, екологічний та ін., кожний із яких має всі необхідні матеріали та обладнання для вивчення цілої теми чи окремої проблеми. Центр історіографії для проведення дослідницьких робіт забезпечує учнів стародавніми книгами, щоденниками, рукописами, листами тощо. Центри за інтересами дають їм змогу розширити свої знання щодо реально існуючої проблеми соціального характеру: вивчити екологічну ситуацію штату, країни, розвиток і становище транспорту, расового питання.

В останні десятиріччя в США йдуть активні пошуки більш ефективних організаційних форм та методів навчання. Великого поширення, наприклад, набули так звані неградуйовані школи, тобто школи без поділу на класи. Найчастіше така форма організації занять застосовується в елементарній школі. Учні, наприклад, перших трьох класів займаються разом, об'єднуються в групи в залежності від успішності і здібностей. В багатьох школах навчання ведеться бригадами вчителів. Сутність цього полягає в тому, що двоє чи більше учителів з одного предмету об'єднуються і організовують роботу таким чином, що частина занять проходить у великих групах (90-100 чол.), а частина — в середніх і малих групах (10-12 учнів). Для великих груп читаються лекції чи повідомляється новий матеріал, в малих групах відпрацьовуються окремі навички, заняття ведуться індивідуально.

Крайністю серед нових організаційних форм навчання є «школа без стін». Така школа не має свого приміщення, постійних класів. Діти збираються з учителем в різних місцях, планують свою роботу, відвідують заводи, музеї, бібліотеки, магазини, пізнають в основному практичну сторону життя.

Варто звернути увагу на такий технічний момент американської школи, як перевірка і оцінка знань учнів.Усні відповіді непопулярні, домінуюча форма перевірки — тест; екзамен — це просто великий тест. Випускних екзаменів немає. Замість цього в 11-му класі учні складають SАТ (Scholastic Aptitude Test) — тригодинний тест, що складається з двох частин (рідна мова і математика). Протягом 12-го класу школярі розсилають по університетах результати цього тесту (в балах) разом із списком пройдених ними предметів (з оцінками).

В США дітей не викликають до дошки, не опитують. Американським педагогам це здається немислимим. Американська школа, хоч і не може добре вчити всіх, турбується про гідність учнів.

Що ж американське суспільство отримує в результаті? Типовий випускник американської школи вільний, розкутий, не соромливий, добре уявляє собі реалії життя, в стані жваво, не плутаючись, виступити по телебаченню, без папірців викласти свою точку зору. Американський підліток досить ініціативний і сприйнятливий до інновацій.

2. Характеристика змісту освіти у Німеччині.

В середині 60-70-х років у ФРН відбулося реформування школи. Результатом реформи змісту освіти стали: посилення наукового характеру учбового матеріалу; орієнтація на розвиток мислення і пізнавальних здібностей учнів у ході модернізації навчальних планів, програм і підручників всіх типів шкіл; розширення мереж факультативних і обов’язкових учбових дисциплін, запровадження інтегрованих курсів, включення сучасної проблематики в учбовий матеріал традиційних предметів. В результаті всіх перетворень значно розширились освітні можливості учнів.

Початкова школа.Діти, що досягни шестирічноговіку, вступають до 1 класу початкової школи, яка служить фундаментом німецької системи освіти.Основний акцент в цей період робиться на всебічний розвиток дитячої індивідуальності, пізнавального інтересу і таких здібностей, як фантазія, ініціатива, самостійність і спілкування в колективі. Початкове навчання включає чотири (чи шість) класів загальноосвітньої школи і поділяється на два (чи три) 2-річних ступеня: вступний ступінь, початковий ступінь (і, відповідно, ступінь орієнтації). Кожний з них має своє певне педагогічне завдання і одночасно об'єднані єдиним неперервним процесом навчання.

На початках тривалість занять становить 18-20 годин на тиждень, а уроку — 45 хв. Поступово кількість годин збільшується до 25-30. В 1 і 2 класах всі уроки веде один вчитель, з 3 класу до роботи поступово підключаються учителі-предметники з тим, щоб полегшити дітям перехід на наступний ступінь навчання.

В Баварії, наприклад, у перші два роки викладаються такі предмети, як німецька мова (літературу розглядають як продукт мови і не виділяють в окремий предмет), математика, країнознавство; музичне, естетичне виховання і ритміка. У вчителя немає строго визначеного учбового плану, який вказує, що і як слід викладати з кожного з предметів, і він діє на свій розсуд. Для розвитку індивідуальних здібностей кожної дитини поряд з класною роботою існують форми індивідуального, парного і групового навчання. Результати навчання починають оцінювати в балах лише на третьому році навчання. Основним принципом всього навчання і виховання в початковій школі і основою комплексного навчання є принцип батьківщинознавства. З 2 класу комплексне викладання іноді охоплює не всі предмети, а лише рідну мову і батьківщинознавство. В деяких землях в нього включаються також малювання і співи. Поза комплексом вивчається релігія, арифметика, письмо, фізкультура.

В учбових планах знаходять відображення різні форми організації учбових занять, зокрема: поділ класу на групи, диференційоване навчання, заняття, що сприяють подоланню труднощів у засвоєнні учбового матеріалу.

Існуючий в початковій школі зміст навчання сьогодні переживає серйозні зміни в техніці культури читання і письма, в батьківщинознавчому комплексному навчанні, у вивченні математики. Учбові програми розширюються за рахунок нового матеріалу: вивчення правил дорожного руху, статеве виховання, а іноді й іноземна мова. За основну форму навчання рекомендується розвивати внутрішню диференціацію, яка враховує швидше потребу знань в учнів і менше їх успішність. Великий обсяг змісту навчання, застосування нових і вдосконалення традиційних методів навчання, спрямованих на виховання самостійності учнів, на індивідуалізацію навчання вимагають кращого оснащення шкіл технічними засобами навчання і підвищеної рухливості в організаційних формах.

Завдання додому даються з таким розрахунком, щоб діти не перевтомлювались і не втрачали інтерес до навчання. Так, в школах землі Північний Рейн-Вестфалія учні 1-2 класів затрачають на виконання домашнього завдання не більше ЗО хвилин, 3-4 класів — 1 години.

З 5 класу починається другий ступінь навчання і учні розподіляються за здібностями і успішністю в школи різних типів. До другого ступеня навчання першого порядку у всіх федеральних землях належать:

—основна школа (Grundschule) — з 5 чи 7 по 9 чи 10 клас;

— реальна школа (Realschule) — з 5 чи 7 по 10 клас;

— гімназія (Gimnasium) — з 5 чи 7 по 10 клас (молодший і середній ступені навчання);

— інтегрована чи кооперативна загальноосвітня школи — з 5 чи 7 по 10 клас. В Баварії є також баварська промислова школа (з 7 чи 8 по 10 клас).

Учні мають можливість переходити зі школи одного типу до школи іншого типу. Перехід став можливим в результаті вжитих заходів по узгодженню «рамочних» учбових планів для всіх видів шкіл. Соціологічні дослідження показують, що переважна більшість (80%) батьків учнів початкової школи Німеччини прагнуть навчати своїх дітей в школах підвищеного типу, оскільки це дає більші шанси на успіх в житті, продовження освіти і вдале працевлаштування в майбутньому. Все частіше сім'ї стали вдаватись до послуг репетиторів, навіть в тому випадку, коли діти відвідують основну школу (явище до цього невідоме у ФРН), оскільки на її старшому ступені з'явилась можливість для добре встигаючих учнів перейти в учбові заклади більш високого рівня.

Основна школа передбачає в більшості федеральних земель п'ять років навчання (з 5 по 9 клас); в Північному Рейні-Вестфалії з 1979 р. всі основні школи перейшли на шестирічне навчання (з 5 по 10 клас); в землях Бремен, Гессен і Нижня Саксонія, де 5 і 6 класи виділені в самостійну орієнтаційну школу, навчання в основній школі триває три роки (з 7 по 9 клас). В Заарланді, Бремені, Нижній Саксонії, Шлезвіг-Гольштейні і Гессені основні школи об'єднані з реальними.

У ФРН немає одноманітності в тривалості навчання в основній школі. Запровадження 10 класу в окремих землях (Північний Рейн-Вестфалія, Гессен) відкриває можливість учням, що його закінчили, перейти на старший ступінь навчання в гімназії.

Після закінчення основної школи випускні іспити не складаються, вони запроваджені тільки в землі Баден-Вюртемберг. У всіх інших землях передбачені звичайні письмові й усні екзамени, а також практичні завдання з математики, німецької і англійської мов. Можна скласти екзамен (за вибором) з трудового і музичного виховання (столярна справа, креслення, шиття, домоводство, машинопис, стенографія, музика, естетичне виховання і спорт) або ж з одного з таких предметів, як фізика, хімія, біологія, історія, географія, соціологія. Якщо середній бал складе 3,0, то учневі видається кваліфікаційний атестат зрілості, який дає право вступу в об'єднане професійне училище, в спеціальне професійне училище, в спеціальний 9 клас промислової школи. Як і раніше, більшість підмайстрів виходять з основної школи, більше половини її випускників йдуть на виробництво. У зв'язку з цим очевидна необхідність зміцнити контакти основної школи з виробництвом, розширити практичні заняття в ній і створювати багатопрофільні школи.

Реальна школа. Курс навчання в реальних школах розрахований на шість років (з V по X клас) чи чотири роки (з VII по X клас). Реальна школа — самостійний тип учбового закладу. Однак в Гессені, Нижній Саксонії, Північному Рейні-Вестфалії, Шлезвіг-Голштейні і Заарланді часто зустрічається об'єднана форма реальної і основної шкіл чи інтегрована школа, а також, в обмеженій кількості, трирічна об'єднана школа (реальна школа і гімназія) для учнів основні школи, які можуть перейти в неї після VII класу.

Від основної школи реальна відрізняється розширеним змістом, наприклад, в галузі вивчення іноземних мов (англійська як основна і французька як додаткова), і більш тривалим терміном навчання. З сьомого року навчання, а в Баварії з восьмого, починається процес диференціації. Це стосується, перш за все, вибору предметів. Перша група предметів (за вибором) математично-технічного і природничонаукового циклу забезпечує підготовку до технічних спеціальностей, чому служать посилені заняття математикою, фізикою, кресленням. Друга включає в себе економіку, право, бухгалтерію, стенографію і машинопис. Вивчення цих дисциплін готує школярів до роботи в сфері економіки і управління. Третій напрям неоднозначний: це може бути музично-естетична, соціальна підготовка чи домоводство, однак не кожна реальна школа може надати учням всі три можливості. Починаючи з 7 класу, за бажанням самих учнів, вони можуть займатись вивченням французької мови чи інформатики. Французьку обирають, як правило, ті, хто збирається після реальної школи перейти на старший ступінь гімназії чи в спеціальні школи з поглибленим викладанням іноземних мов.

Реальні школи користуються популярністю; число учнів в них з роками збільшується, так як вони надають певний шанс отримати вищу освіту тим, чиї батьки не змогли забезпечити своїм дітям достатньої підготовки для вступу в гімназії після початкової школи. Таким чином, реальна школа найбільшою мірою виконує завдання соціального вирівнювання в суспільстві,

Гімназія. Як правило, гімназія включає в себе молодший (5-7 класи), середній (8-10 класи) і старший (11-13 класи) ступені навчання. Гімназія дає основи знань для продовження навчання у вищих школах і університетах, для наукових досліджень, а також для оволодіння професіями, які хоч і не пов'язані з наукою, але вимагають високого рівня освіти Офіційно основну мету німецької гімназії можна сформулювати так: «Гімназія дає загальну фундаментальну освіту для наукових занять. Тим самим створюються необхідні передумови для підготовки з інших професій з підвищеними інтелектуальними вимогами. Викладання визначається цим завданням на всіх ступенях, але особливо на старшому ступені гімназії».

У всіх гімназіях на молодшому і середньому ступені викладання ведеться за єдиними узгодженими навчальними планами. Відмінності в різних землях несуттєві і торкаються, як правило, кількості годин, що відводяться на ті чи інші предмети. В незначній кількості існують гімназії з ухилом тільки в галузь іноземних мов, економічних наук чи музики на рівні молодшого і середнього ступенів навчання.

Існує три широких напрямки гімназичної освіти на старшому ступені: природничонауковий в поєднанні з математикою і технікою; суспільно-науковий; лінгвістично-літературний у поєднанні з мистецтвом. В учбовому процесі гімназії проглядається орієнтація у програмах і викладанні на розвиток наукового мислення, інтелектуальності, на формування поглиблених навичок пізнання.

Кожний гімназист старшого ступеня для успішного закінчення гімназії повинен пройти курс навчання з двох профілюючих предметів (по 6 годин на тиждень). Вибір тут надається самому учневі, але є і обов'язкова умова: одним з профілюючих предметів обов'язково повинна бути іноземна мова (або математика), або ж дисципліна природничонаукового циклу, наприклад, фізика, хімія чи біологія.

Частина випускників 10 класу залишають гімназію і вступають в професійні училища. В цьому випадку їх атестат прирівнюється до атестату зрілості реальної школи. Лише успішне завершення 13 класу гімназії дає можливість продовжити навчання у вищих школах і університетах.

Обов'язковими предметами стали: німецька й іноземна мови, образотворче мистецтво, музика, філософія, богослов’я, суспільствознавство (історія, соціологія, політична географія), економіка, математика, фізика, хімія і біологія. До предметів за вибором віднесли педагогіку, психологію, право, геологію, астрономію, технологію виробництва, статистику, обробку даних тощо.

Цікавою є система оцінки знань. Найвища оцінка — 1, найнижча — 6. Кожній оцінці відповідає певна кількість балів із врахуванням так званої«тенденції оцінки». Наприклад, бали 15, 14, 13 відповідають відмінній оцінці „1"; 12, 11, 10 —відповідно, „2"; 9, 8, 7 - „3"; 6, 5, 4 - „4”; 3, 2, 1 - „5"; 0 балів сигналізує про повну відсутність знань з предмету і означають оцінку 6. При атестації учнів оцінки виставляються лише в балах.

Незважаючи на складну структуру шкільної освіти, в Німеччині проглядається тенденція до її централізації. Робота ведеться в двох напрямках. Перший — створення єдиних навчальних програм і планів для всіх федеральних земель, другий пошуки нових форм школи, які привели до

створення в 60-х роках об'єднаних шкіл двох типів: кооперативних і інтегрованих. Обидві вони охоплюють з 5 чи з 7 по 10 класи, але окремі школи мають також і старший ступінь навчання (11-13 класи).

Кооперативні школи з організаційної і педагогічної точок зору об'єднують в собі основну, реальну школи і гімназію (до X класу). Після IX класу учні отримують такий же атестат зрілості, як і в основній школі, а після X класу він прирівнюється до атестату реальної школи і середнього ступеня гімназії, що дає можливість перейти в XI клас гімназії. Заняття в кооперативній школі будуються за системою обов'язкових предметів і предметів за вибором. Такі учбові заклади є не у всіх федеральних землях, і їх кількість не дуже велика.

Інтегровані школи розраховані на шість років навчання (5-10 класи), мають єдину програму і прагнуть розвивати нахили і здібності кожного учня на основі індивідуалізації навчання. Школи цього типу знайшли визнання у всіх федеральних землях Німеччини. На п'ятому і шостому роках навчання заняття ведуться за системою класів і всі предмети є обов'язковими для всіх. Починаючи з сьомого року, учні отримують можливість вибирати предмети за запропонованими модулями і заняття будуються за системою курсів. Обов'язкові предмети зберігаються незалежно від обраного курсу. На старшому ступені навчання починається спеціалізація і відбувається перехід до системи основних курсів і курсів досягнень.

В Німеччині існують і платні приватні школи. В даний час їх нараховується більше 4-х тисяч. Переважна більшість з них належить церкві (в їх число входять як загальноосвітні, так і спеціальні богослівські учбові заклади). Серед них найпопулярнішими є так звані Вальдорфські школи, засновані в 20-х роках Рудольфом Штайнером (1861-1925), і заміські інтернати. Існують також приватні школи для національних меншин (наприклад, для датчан на півночі землі Шлезвіг-Голштейн) чи для іноземців (наприклад, для греків, японців та ін.). Крім того, є приватні комерційні професійні школи і училища, а також ті, які готують молодший медичний персонал. Роль приватних шкіл в системі освіти Німеччини не можна недооцінювати. Як правило, вони беруть на себе роль провідників нових ідей. Приватні школи відрізняються від державних тим, що з педагогічної, релігійної чи світоглядної точки зору їм надана свобода у виборі учбових і виховних методів, учбового матеріалу і організаційних форм занять. Вони мають право ставити експерименти і розвивати свої концепції виховання. Вальдорфські школи мають дванадцять класів, 13 додатковий — готує для вступу у вищі учбові заклади. Крім того, до цих шкіл прикріплені дитячі садки. На другий рік нікого не залишають і, як правило, з школи не виключають, однак в 13 клас переходять дуже мало. Оцінки не виставляються, а даються короткі відгуки про успіхи. Навчання протягом всіх тринадцяти років ведеться без підручників — учителі читають лекції, а учні записують отриману інформацію в зошити. Порівняно з державними, організація навчального процесу у вальдорфській школі відрізняється насамперед тим, що в ній відсутня установка на розклад уроків, у якому переважно через кожні 45 хв. відбувається перехід до вивчення іншого предмету. Тут, починаючи з 1 -го класу, запроваджено навчання за «методом епох» у поєднанні з уроками, які продовжуються 45 хв. Сутність «методу епох» полягає в тому, що викладання предмету ведеться протягом 3-4 тижнів, з 7 год. 45 хв. до 9 год. 40 хв. ранку. За цим методом вивчаються предмети головного циклу: рідна мова, математика, історія, праця, географія, історія мистецтва.

3. Особливості змісту освіти у Франції.

Для системи освіти Франції характерна строга централізація. Всією системою освіти тут керує Міністерство освіти. Франція розділена на 23 учбових округів, які називаються академіями, на чолі академії стоїть призначений Міністерством ректор, при ректорові, який одночасно є головою ради місцевого університету, функціонує рада академії та інспектура середніх і вищих навчальних закладів. Безпосереднє керівництво школами покладається на префектури департаментів, при яких утворені департаментські ради освіти і шкільна інспектура. Вся система управління школами побудована на основі строгого ієрархічного підпорядкування всіх її окремих ланок від місцевих органів до міністра освіти.

У Франції встановлений єдиний розпорядок шкільного життя. Розклад уроків в середніх учбових закладах не так строго регламентований по годинах, як у початковій. На всіх ступенях навчання державна школа є безплатною. Учбовий тиждень – п’ятиденний. Неділя – день загального відпочинку, четвер – день для культурного дозвілля, використовується також для релігійного виховання.

Міністерством освіти Франції встановлені єдині учбові плани для кожного типу загальноосвітньої школи і єдині учбові програми з усіх предметів. Винятком з цієї уніфікації є лише підручники: з кожного предмету вчитель може вибрати один з багатьох існуючих підручників, але всі вони написання за державною затвердженою програмою і відрізняються один від одного лише стилем викладу і підбором ілюстративного матеріалу.

Початкова школа. Весь п'ятирічний термін навчання в початковій школі розпадається на курси; однорічний підготовчий курс (для дітей 6-7 років), дворічний елементарний курс (7-9 р.), дворічний середній курс {9-11 р.). Учбові плани початкових шкіл включають рідну мову, уроки моралі і громадянознавства, читання, письмо, рахунок і поняття про систему мір, історію і географію Франції, краєзнавство, природознавство, вправи в спостереженні, малювання, співи, ручну працю, рукоділля (для дівчат), фізичне виховання.

Найважливішим предметом в початковій школі є французька мова. На підготовчому курсі основні зусилля учителя спрямовані на те, щоб навчити дитину читати. На елементарному курсі виступає нове завдання — розширення словникового запасу. Головна ж мета навчання мові в початковій школі — досягти того, щоб учень міг написати грамотний і зрозумілий твір.

Предмету «арифметика» у французькій школі немає, тут вивчають «рахунок». Елементи теорії тут зведені до мінімуму, а все зводиться до того, щоб учень оволодів технікою виконання чотирьох арифметичних дій.

На елементарному і середньому курсах даються деякі початки знань з історії і географії Франції,

В учбовому плані класів елементарного циклу значиться дисципліна -«вправи в спостереженні».Ці заняття часто називають «предметними уроками». Програма цієї дисципліни містить досить великий перелік тем, але вона не зобов'язує учителя неодмінно пройти весь вказаний матеріал. Об'єктами спостереження виступають явища і факти, з якими діти стикаються щодня {мінерали, рослини, тварини, продукти людської діяльності і знаряддя праці). Завдання учнів — дати, за допомогою учителя, морфологічний опис того, що вони бачать, і спробувати встановити найпростіші зв'язки між об'єктами, що спостерігаються. На середньому курсі зміст занять ускладнюється, вводяться теми, пов'язані з елементами фізики, хімії, біології.

Початкова освіта у Франції є переважно інтуїтивною і практичною. Інтуїтивною в тому розумінні, що вона ґрунтується, перш за все, на здоровому глузді, на силі очевидності, на вродженій здібності людського розуму схоплювати з першого погляду і без будь-яких доведень якщо і не всі істини, то, принаймні, найпростіші і найістотніші з них. Навчання в початковій школі є практичним; ніколи не можна ігнорувати те, що учні початкової школи не можуть витрачати час на непотрібні дискусії, на наукові теорії, на схоластичні речі.

В початковій школі учнів, що погано вчаться, за згодою батьків (а це обов'язково!) можуть залишити на другий рік. Оскільки в кожному класі завжди одна і та ж вчителька (одна завжди в першому, друга — завжди в другому і т.д.), то вона залишає дитину на другій рік не колезі, а собі, на свою шию. Так вона буде займатись з дитиною, доки не передасть її в наступний клас підготовленою.

В початковій школі діти повинні отримати міцні знання з основ наук, через це акцент робиться на засвоєння досить вузького кола конкретно емпіричних знань, багатократне повторення матеріалу, заучування напам'ять. Велике значення приділяється практичному застосуванню елементарних знань з арифметики, природознавства, ручної праці

В багатьох початкових школах використовується і розроблений відомим педагогом Роже Кумине (1881-1973) «метод групової роботи».Працюючи за цим методом, учителі об'єднували дітей, починаючи з молодших класів, в групи по 5-6 чоловік. Групи формувались за бажанням дітей. Вони отримували перелік завдань (на тиждень-два), з яких самі вибирали види учбової роботи, Всередині групи відбувався розподіл обов'язків для виконання завдання.

За рекомендаціями психологів і педагогів після експериментальної перевірки, в початковій школі (за винятком останнього курсу) були відмінені домашні завдання. Справа в тому, що, на їх думку, домашні завдання лише на перший погляд інтенсифікують навчання. Насправді ж вони звільняють вчителя від інтенсивної роботи в класі. Та й учень початкової школи не витримує додаткових навантажень, пов'язаних з домашніми завданнями. Правда, учні продовжують отримувати завдання для самостійної роботи з французької мови і арифметики, але виконують їх вони в класі, в навчальний час і в присутності вчителя. На цю роботу виділяється щоденно одна година, що входить в розклад занять.

Протягом учбового дня вчитель не має права займатись ніякою роботою, що не має відношення безпосередньо до шкільних занять, а батьки — відлучати дітей на допомогу по дому чи по господарству. В школу не можна приносити літературу, що не має освітнього характеру, категоричні забороняється збирання підписів під якимись петиціями, розповсюдження лотерейних квитків. Строга дисципліна в класі підтримується цілим комплексом покарань. До них належать; погана оцінка, догана, залишення в школі після занять, тимчасове виключення (на термін до 3 днів) з повідомленням батькам, мерії і академічній інспекції. В окремих випадках учень може бути виключений зі школи і на більший термін; робиться це за рішенням інспектора академії.

Середня школа. Другий ступінь освіти у Франції, як вже зазначалось, складається сьогодні з першого циклу (колеж) і другого циклу (ліцей).

В новому учбовому плані колежу помітно скорочено час, що відводиться на загальноосвітні предмети. Скорочено загальну кількість тижневих годин з французької мови, іноземної мови, математики. Історія, географія, мораль, суспільствознавство відсутні в якості самостійних учбових дисциплін. Вони об'єднані тепер в новій дисципліні —«Економічні і гуманітарні науки». Теж стосується і фізики, хімії, природознавства: вони є складовими частинами курсу «Фізичні і природничі науки». Дисципліни естетичного циклу (музика, малювання) і спортивні заняття розглядаються в ролі допоміжних, інтегрованих.

В 6 і 5 класах колежу (так званий загальний цикл) єдина для всіх учнів програма, що включає рідну мову, математику, економічні і гуманітарні науки, фізичні і природничі науки, ручну працю і технічну підготовку, художнє виховання, фізкультуру і спорт.

На наступному етапі (4 і 3 класи, так званий орієнтаційний цикл) всі учні розподіляються у двох секціях — „А" і „В", де, крім вивчення загальноосвітніх предметів за єдиними програмами, запроваджується система предметів за вибором:

для секції „А" — латинська, грецька чи друга іноземна мова;

для секції „В" — практичні заняття допрофесійного характеру.

Для випускників колежу відкриваються два шляхи: випускники секції „А" мають можливість продовжити освіту в ліцеї; випускники секції „В" направляються в професійні учбові заклади.

Навчання в перших двох класах колежу здійснюється за програмами різного рівня — «полегшеною», «звичайною» і «поглибленою». Вони не мають жорстко окреслених меж як спеціалізовані напрямки навчання. Створені так звані «різнородні класи», де невстигаючі і сильні учні вивчають програму у «власному ритмі».

Ліцей завершує систему середньої освіти. Всього на загальноосвітні предмети відводиться в 2 класі — 21 година, в 1-му класі — 22 години. Всі учні 2 і 1 класів отримують єдину загальноосвітню підготовку. Вибір наступного навчання у випускному (нульовому) класі визначається в 2 і 1 класах ліцею системою предметів за вибором, на які в кожному з цих класів виділяється по 6-12 годин. Це може бути більш поглиблене вивчення деяких загальноосвітніх дисциплін або ж заняття з таких нових дисциплін, як мистецтво і спорт, індустріальна, адміністративна чи лабораторна технологія тощо.

В першому класі ліцею організуються стаціонарні секції з чотирьох напрямків: гуманітарного «А» («А1» — філологія, математика; «А2» — лінгвістика; «АЗ» — філологія, предмети художнього циклу); природничонаукового «5», що не має поділу в першому класі. А у випускному підрозділяється на секції «С» (математика, фізика), «Д» (математика, біологія); «Е» (математика, технологія) і «Н» (обчислювальна техніка); соціально-економічного «В» («В1» — соціально-економічні науки; «В2» — адміністративно-господарське управління); технічного, а також секції, що готують до диплому техніка. Вирішальне слово при направленні ліцеїста в одну з цих численних секцій належить шкільній раді з орієнтації.

На чолі державного ліцею стоїть провізор. Він має двох помічників — цензора (завідуючого учбовою частиною) та інтенданта (завідуючого господарством). Учні ліцеїв поділяються на чотири категорії: екстерни, контрольовані екстерни, напівпансіонери та інтерни. Екстерни приходять в ліцей лише на час обов'язкових занять. Контрольовані екстерни залишаються в школі на 2-3 години після закінчення уроків і виконують домашні завдання під наглядом чергового викладача. Напівпансіонери, крім цього, отримують обід в їдальні ліцею, Інтерни постійно живуть при ліцеї, а додому відпускаються лише по неділях і на канікули. Інтернати є при більшості ліцеїв, режим тут строгий, є штат вихователів: вони чергують в їдальні, супроводжують інтернів під час прогулянок, в нічний час перебувають при спальнях вихованців. За утримання в інтернаті, а також за харчування напівпансіонерів з батьків учнів береться плата.

В ліцеях панує строга дисципліна, що підтримується ретельно розробленою системою заохочень і покарань учнів. Кращі ліцеїсти нагороджуються преміями чи заносяться на дошку пошани.

Системи оцінки знань учнів в початковій і середній школах неоднакові. В початковій школі застосовується п'ять оцінок: «дуже погано», «погано», «задовільно», «добре», «дуже добре». Крім оцінок окремого уроку, практикуються оцінки за роботу кількох тижнів. Цікавим є досвід виставлення оцінок за роботу одночасно кількома викладачами. Більшість викладачів середньої школи користується 20-бальною системою оцінок. (Задовільна успішність — від 10 балів і вище). Спроба перевести в 1968 р. середню школу на п'ятибальну систему оцінок не вдалася.

У Франції, як вже зазначалось, обов'язкова середня освіта для всіх дітей і підлітків до 16 років. І ніяких екзаменів в кінці ліцею. Але й ніяких прав. Щоб отримати права людини із середньою освітою, треба скласти екзамени зовнішній спеціальній державній комісії. Склавши екзамени незнайомим викладачам, можна отримати диплом бакалавра (отримати свій «бак»). Цю систему, за якою атестат про середню освіту видають не в школі і не ті вчителі, які вчили, а незалежні (а екзамени йдуть анонімно і письмово) варто було б перейняти і українській школі.

На відміну від шкіл США і Англії у Франції є другорічництво. В початковій школі процент другорічників становить в середньому 12%. Сьогодні другорічництво є розповсюдженою формою «досиджування» в школі. Часто ліцеїсти готові краще зайвий рік-другий посидіти за шкільною партою, ніж, провалившись на випускних іспитах, залишитись без диплому і перспектив на продовження навчання чи отримання

Сьогодні школа Франції живе під знаком запровадження принципово нових дидактичних засобів. Справжній переворот в учбовій роботі зробили комп'ютери. В 1986 р. був прийнятий національний план комп'ютеризації «Інформатика для всіх». Цим планом передбачено забезпечення всіх учбових закладів мікрокомп'ютерами, додаткову установку 120 тисяч шкільних мікро ЕОМ, організацію комп'ютерних курсів для викладачів, обов'язкове комп'ютерне навчання ліцеїстів тощо. В результаті засоби інформатики з'явились у всіх учбових закладах Франції.

Нові технології допомагають розв'язувати ряд проблем, що виникають в масовій середній освіті, багатократно збільшивши продуктивність праці учителя і учня. Навчання стає ефективнішим, що дозволяє, наприклад, частково відмовитися від домашніх завдань, а час, що вивільняється, використати для різноманітної творчої діяльності учнів. Завдяки перевороту в технічних засобах зростає інтерес дітей до навчання, по-іншому індивідуалізуються заняття, реалізуються нові можливості ефективного управління учбовим процесом.

4. Система освіти у Англії.

В 1988 р. в Англії був прийнятий Закон про реформу освіти. Сучасна шкільна реформа проводиться в таких основних напрямках: перегляд змісту, запровадження національної оцінки знань учнів, зміни в управлінні. До цього часу система освіти в країні була настільки децентралізованою, що учбові плани складались на рівні шкіл, а учителі самі розробляли учбові програми, користуючись рекомендаціями міністерства, екзаменаційними вимогами, методичними матеріалами, підготовленими урядовими і незалежними педагогічними організаціями. В Законі виділено положення про тестування в національному масштабі всіх учнів 7, 11, 14 і 16 років. Ці вікові межі відповідають основним стадіям навчання — в 7 років діти закінчують перший ступінь початкової школи, в 11 — початкову школу, в 14 — починається диференціація навчання, в 16 — молоді люди закінчують обов'язкову неповну середню школу. Одночасна розробка змісту освіти і способів оцінки знань сприяла їх взаємному збагаченню, давала уявлення про ефективність навчальних програм.

Щодо змісту освіти, то в результаті реформи 1988 р. його розділили на 10 рівнів для учнів у віці від 7 до 16 років.

Тестування проводиться в 7, 11, 14 і 16 років. Просування на один рівень відбувається через кожні два роки. До 7 років тестування і формальна оцінка успішності не проводиться. Більшість 7-річних дітей повинна перебувати на 2-му рівні, частина з них — на 1-му чи 3-му рівнях. В 11-річному віці в середньому повинен бути досягнутий 4-й рівень, але можливі і 5-й чи 3-й. Для 14 років пропонується 5-6-й, але допускається 4-й чи 7-й рівні. Якщо учень в цьому віці досяг 6-го рівня, то він може готуватися до складання випускних іспитів в 16 років. 16-річний вік охоплює шість рівнів (від 4 до 9-го). Рівні з 7-го по 10-й відповідають вищим оцінкам на випускних екзаменах, 10-го рівня можуть досягти лише найздібніші. Зміст освіти за десятьма рівнями розробляється для кожного предмету.

Системашкільноїосвіти.

Початковаосвіта. З1973 р. в Англії запроваджене одинадцятирічне обов'язкове навчання дітей з 5 до 16 років. П'ятирічні діти вступають вшколидлямалюків(Infant schools). В школу для малюків приймають протягом всього навчального року, коли дитині виповниться 5 років. Після того, як діти пробудуть у школі декілька місяців, їх поділяють на групи: більш розвинутих дітей поміщають в одну групу, менш розвинутих —в іншу. Тут їх протягом двох років вчать читанню, усному рахунку і елементам письма, а також прищеплюють гігієнічні звички і навички самообслуговування. Стабільного учбового плану в школах для малюків не існує, а в навчальні заняття широко включаються елементи гри. Значне місце займають фізичні вправи, конструювання, ритміка, співи; організація діяльності дітей в школі наближена до тих умов, до яких вони звикли вдома. Таке неформалізоване навчання приносить в цілому непогані результати. Число учнів в класах в середньому становить 40 чол., а то й більше. Учбовий тиждень має 35 годин (по 7 уроків на день).

Всі заняття ведуться одним вчителем, Навчання читанню і письму учителі починають лише тоді, коли у дітей з'являється до цього інтерес (як правило, до 6 років). Навчання проходить у формі гри. Наприклад, слова, надруковані на карточках, вчитель показує дітям. Гра полягає у тому, щоб діти їх впізнавали якомога швидше. Потім діти переписують ці слова у свої картонні словнички. Заняття з арифметики теж проходять у формі гри. За допомогою гри в кубики діти отримують уявлення про довжину і ширину. Для ознайомлення з мірами ваги і часу використовується гра в «магазин». Учні роблять іграшкові гроші, підписують цінники на товари.

При навчанні дітей читанню, письму і рахунку вчитель поділяє клас на три групи: на групу здібних учнів, менш здібних і тих, хто не вміє читати, писати і рахувати. З кожною групою учитель займається окремо.

У віці 7 років діти переходять у чотирирічну власне початковушколу(Iunior Schools). Тут учні розбиваються на три потоки: встигаючі йдуть в потік „А", середні за успішністю - в потік „В", а слабше підготовлені — в потік „С". Навчання в школі буває як спільне, так і роздільне, але в більшості випадків — спільне. В кожному з трьох потоків (А-В-С) учні займаються за окремими програмами, що відповідають даному рівню розвитку дітей. Неминучим результатом 4-річного навчання за такою системою є значна розбіжність в рівні знань учнів з основних предметів шкільного курсу.

Як і в інших типах шкіл, в англійських початкових школах немає єдиних учбових планів і програм. Але на їх складання значний вплив чинить Міністерство освіти за допомогою всіляких «рекомендацій» та інструкцій, в яких міститься орієнтовний перелік предметів учбового плану, рекомендований обсяг змісту предметів тощо.

В учбовий план початкової школи входять такі предмети: релігія, читання, письмо, арифметика, історія, географія, природознавство, мистецтво і ручна праця, фізкультура і музика. За кількістю годин перше місце в типовому учбовому плані початкової школи займає англійська мова (37% учбового плану), арифметика займає від 14,3% і більше, фізичне виховання — 14,3%, мистецтво і ручна праця — 11,4%. Порівняно велике місце відводиться релігійному вихованню (5,7%) і музиці (5,7%). На історію, географію і природознавство відводиться 11,4% всього учбового часу.

Закінчуючи початкову школу, учні повинні вміти правильно висловлювати свої думки як усно, такі письмово, у визначених межах практично володіти граматикою, переказувати прочитане, давати відповіді на поставлені питання і самі ставити їх, уміти Інсценувати і драматизувати уривки з творів, писати перекази і невеликі твори, складати плани.

Англійська школа спокійна. Чого-чого, а перевантаження тут не знають. Англійські діти отримують на уроці разів у п'ять менше матеріалу, ніж діти в українських школах. Дітки в молодших класах не сидять за партами, вишикованими в ряди, їм не пояснюють новий матеріал, їм майже не задають домашніх завдань, їх не опитують, їх не викликають до дошки, не питають з місця, а замість оцінок вчителька пише різні веселі чи іронічні слова. Якщо вчителька хоче щось запитати, вона підходить до учня й тихо запитує, учень відповідає так само тихо, залишаючись на своєму місці. В англійськійшколі невважають, щовсідітиповиннінавчитисьоднаково. Всі повинні однаково працювати на уроці, у всіх повинен бути однаковий інтерес до навчання, всі повинні ознайомитись з темою — і цього достатньо. Відповідальністьзазнання конкретногоучня, зарезультатинавчаннялежитьнена вчителеві, анадитинітаїїбатьках. Цедокоріннозмінює характернавчання.

Середняосвіта. Після закінчення початкової школи діти у віці 11 років продовжують навчання в системі середньої осві­ти, яка представлена трьома типами загальноосвітніх шкіл:

— середняграматичнашкола(з 11 до 16 чи 18 років);

— середнясучаснашкола(з 11 до 16 років);

- середня технічна школа (з 11 до 16 чи 18 років).

Граматичнашкола (GrammarSchools). Назва цього типу школи збереглась ще з часів середньовіччя, коли одним з основних предметів навчання була граматика латинської мови. Мета граматичної школи — зібрати «інтелектуальні вершки» нації і дати їм першокласну освіту. Головне її завдання — підготовка в університет.

Як і в початковій, в англійській середній школі немає єдиних учбових планів і програм. В граматичних школах значна єдність програм досягається тим, що існують єдині програмні вимоги, що ставляться на екзаменах на атестат зрілості. Розробляються вони спеціальними екзаменаційними комітетами, що функціонують при університетах.

Учбова робота в граматичних школах ведеться на основі диференційованого учбового плану. Це, на думку англійських педагогів, робиться для того, щоб учні були краще підготовленими до вступу на певний факультет чи легше могли вибрати для себе вид занять після закінчення основних класів. Диференціація навчання в даному випадку відіграє роль профорієнтації. Курс навчання будується на принципі поступового скорочення числа учбових предметів, що вивчаються окремими учнями. В перших трьох класах курс майже однаковий для всіх і включає: релігію, англійську» французьку, латинську мови, математику, історію, географію, природознавство, музику, образотворче мистецтво, фізкультуру, домоводство (дівчата) і роботи по дереву і металу (хлопчики). В кінці 3-го року у відповідності з результатами успішності учнів, а частково і побажаннями батьків, проходить перерозподіл учнів по класах: найсильніші учні і ті, хто проявив інтерес і схильність до гуманітарних наук, потрапляють в паралель з гуманітарним ухилом (як правило, клас „А"), а учні з нижчими показниками і ті, хто побажав і виявився здібним до природничо-математичних наук, — в паралель „В". Інші, хто встигає слабше, потрапляють в паралелі „С" і „Д". В паралелі „А" з гуманітарним ухилом учні менше займаються природничими науками, а замінюють ці години другою іноземною мовою (німецькою, італійською, іспанською, російською). В класі „В" кількість годин на природничі науки (в т.ч. хімію, фізику) збільшується, але друга іноземна мова не запроваджується.

В паралелях „С" і „Д" ряд предметів вивчається за скороченою і спрощеною програмою; збільшується число годин на практичні предмети. Як правило, саме з цих паралелей після закінчення 5-ти основних класів більшість учнів йдуть із школи, причому далеко не всі з них складають екзамени.

Середнясучаснашкола (ModernSchools). Це найбільш масовий тип школи в системі середньої освіти. Термін навчання — 5 років. До учбових предметів початкової школи тут додаються: елементи геометрії і тригонометрії, загальне природознавство з елементами фізики і хімії, домоводство (в жіночих школах). В половині шкіл зараз вивчається іноземна мова. Велике місце займає ручна праця та інші «практичні» предмети.

Основним завданням школи є «виховання індивідуумів з соціальне бажаними якостями і підготовка їх до життя». Як і в початковій школі, учні поділяються на потоки; таких потоків 3-5. Найсильніші учні вчаться в потоці „А", найслабші — в потоках „С" і „Д". Робота в паралельних класах ведеться різними методами. В паралелі „А" викладання значною мірою носить академічнийхарактер, впаралелях „С" і„Д" — практичний.

Середні «сучасні» школи мають гіршу від інших шкіл навчально-матеріальну базу. В класі навчається понад 40 чоловік, в той час, як в граматичних школах це число не перевищує 30, а в приватних школах 20 чоловік. Все це приводить до того, що більшість учнів цих шкіл виходять в самостійне життя без міцних знань з основних предметів шкільного курсу. Учні переходили з класу в клас на основі поточних оцінок і висновку вчителя, а невстигаючих переводили в паралель для найслабших, де вони й «досиджували» до закінчення терміну обов'язкового навчання.

Формування зацікавленості до навчання в цих школах полягає в організації в них професіоналізованих чи допрофесійних курсів, проходження яких дасть учням можливість після закінчення школи легше потрапити в систему фабрично-заводського учнівства чи отримати більш кваліфіковану роботу. З цією метою в учбовий план старших класів ряду шкіл стали включати додаткові предмети: основи техніки чи сільського господарства, комерційна справа стенографія і машинопис, а також деякі інші предмети. Запровадження всіх цих заходів повинно змінити негативне ставлення англійських промисловців до випускників цих шкіл.

Аналіз учбових планів масової середньої сучасної школи показує, що основний акцент тут робиться на вивчення математики і англійської мови; на ці дисципліни відводиться майже в два рази більше часу, ніж на інші. В багатьох «сучасних» школах фізика і хімія не вивчаються самостійно, а об'єднуються в один предмет— «Загальне природознавство», навчання якому йде три роки по три години щотижнево. Обмеженість годин не дає можливості включити в шкільні програми найновіші відкриття в природознавстві. В окремих школах не вивчаються окремо і такі предмети, як історія і географія. Вони об'єднуються в один предмет «суспільні науки». В останні роки в багатьох школах у вигляді експерименту впроваджено вивчення нового предмету «Події дня». Метою його вивчення є політичне виховання учнів.

Середнітехнічнішколи (Secondary Technical Schools). Це нечисленна група середніх шкіл з 6-7-річним терміном навчання. В ряді районів Англії їх взагалі немає. Перед середніми технічними школами при їх створенні в 1944р. були поставлені наступні завдання:

1) готувати учнів до вступу в систему учнівства;

2) тих учнів, які будуть залишатися в школі ще 2 роки —до 18 років, готувати до вступу в середні спеціальні учбові заклади або університети;

3) дати можливість деяким учням вже в рамках самої школи підготуватися до тієї чи іншої роботи в сфері промисловості, торгівлі і суміжних галузях.

Відмінність їх від граматичних шкіл полягає в тому, що диференціація навчання тут спрямована на спеціалізацію в галузі таких предметів, як техніка, комерційна справа і т.п., з яких учні складають екзамени на атестат зрілості звичайного і підвищеного рівня. В школах чисто технічного спрямування обов'язково вивчається машинознавство і технічне креслення, в ряді випадків — нарисна геометрія.

Об'єднанасередняшкола(СomprehensiveSchools). Перші такі школи були засновані в 1947 р. з ініціативи лейбористів; на їх думку, об'єднані школи повинні були замінити нерівноцінні напрямки середньої освіти. В 1965 р. лейбористський уряд видав циркуляр, що передбачав поступовий повсемісний перехід до об'єднаних шкіл. Лейбористи запропонували різні варіанти такого переходу:

1) наскрізнашкола{об'єднана школа з 11 до 18 років);

2) яруснішколи: а) молодша середня школа (11-14} років і старшасередня школа (14-18 років), причому перехід з однієї в іншу на основі відбору; б) неповна середня школа (11-16 років) і коледж (16-18 років); в) проміжна школа (8 чи 9— 12 чи 13 років) і середня школа.

В старших класах, як і в молодших, учні працюють в основному в школі, додому завдань майже не задають, в щоденниках найчастіше зустрічаються два слова «non set» — нічого не задано. Хоч предмети не такі вже й прості: математика, технологія, іноземні мови, гуманітарні та природничонаукові предмети тощо. За ґрунтовністю до пори до часу, до спеціальних класів, не ганяються, тут вивчають не основи наук, як у наших школах, а картину світу. Двічі на рік учителі складають звіти для батьків «про прогрес і досягнення дітей». Після закінчення 11-річного обов'язкового навчання можна не складати екзамени, це не обов'язково, але якщо хочеш отримати сертифікат, то треба скласти біля десятка складних іспитів. Життя людини сильно залежить від того, чи є у неї сертифікат, і ця обставина й примушує дітей вчитися, незважаючи на те, що школа начебто від них нічого не вимагає. Різниця між українською й англійською школами в тому, що нашавимагає, англійськажнадаєможливості. Наша ображає багатьох дітей, англійська (як і американська) намагається сформувати гідність.

Широкого розповсюдження в англійській школі набрало тестування. Тести поділяються на індивідуальніігрупові. Тести, призначені для групового тестування, поділяються на вербальні(словесні) і невербальні.

Приватні школи (Private Schools). В Англії поряд з державними існують приватні школи, в яких навчається приблизно 10-12% всіх дітей і підлітків. За якістю навчання вони різко відрізняються одна від іншої. Серед приватних шкіл і безплатні, і разом з тим школи з низькою, помірною і дуже високою платою за навчання. Школи бувають денними та інтернатного типу; деякі приватні школи існують на благодійні кошти. В більшості приватних шкіл учбово-виховна робота поставлена досить низько.

«Незалежні» школи (Independent Schools) — теж приватні школи, але вищої категорії. На чолі їх стоять опікунські ради, що складаються з представників аристократи, духовенства, верхівки інтелігенції графств і держави. Формально вони незалежні від держави. Серед цього типу приватних шкіл особливо виділяються привілейовані середні школи інтернатного типу—паблік скулз(Public Schools) — суспільні школи. Тут навчається 3-4% англійських дітей, хоч престиж їх достатньо високий. Ці школи різко відрізняються від інших шкіл своїм соціальним статусом в державі, а також організацією і мето­дами учбово-виховної роботи. Найбільш відомі серед паблік скулз — Вінчестер Коледж, Ітон Коледж, Шрусбері, Вестмінстер, Рагбі, Харроу, Чартерхауз тощо. Плата за навчання в цих школах — 400-500 фунтів стерлінгів на рік (річна зарплата некваліфікованого робітника). Незважаючи на високу плату, при вступі до цих шкіл завжди має місце великий конкурс. Одне з основних завдань паблік скулз полягає в тому, щоб виховувати майбутніх державних і політичних діячів, послів і дипломатів, готувати кадри для керівного державного апарату країни, вищих службовців великих промислових компаній, які стануть ними після обов'язкового закінчення курсу в Оксфордському чи Кембріджському університетах.

Тривалість навчання в паблік скулз — 5 років. Вибір форм і методів навчання залежить від характеру матеріалу, що вивчається. Основне місце при вивченні предметів гуманітарного циклу займає робота з книгою та іншими друкованими матеріалами в шкільних бібліотеках.

При вивченні предметів природничого циклу превалюють методи спостереження і експерименту.

Особливе значення надається релігії, яка є обов'язковим предметом навчання і основою виховання учнів.

5. Особливості змісту освіти в Японії.

Бурхливий розвиток повоєнної Японії, її досягнення в галузі науки, техніки і технології становлять величезний інтерес для вивчення не лише її економіки і політики, але й різних галузей культури, зокрема, системи освіти країни. Після закінчення обов’язкової школи підлітки мають можливість або безпосередньо включитись у трудову діяльність, або вступити у професійне чи технічне училище, або продовжити навчання в 3-річній повній середній школі, яка є необов’язковим і платним ступенем освіти. Однак феномен японської освіти полягає в тому, що абсолютна кількість молоді продовжує свою освіту в повній середній школі (понад 90 %). Японія найосвіченіша країна світу. Вже зараз 95% японців мають середню освіту. Першими в світі вони досягли «всезагальної середньої грамотності». До 25 років більше 40% японських юнаків і дівчат отримують вищу освіту. Рівень освіти винятково високий у всіх прошарках суспільствах. Сьогодні Японія вийшла на провідні позиції в сфері освіти у світі.

Загальна освіта в Японії має свою дуже чітку структуру: початкова школа з початковим навчанням, трирічна середня школа першого ступеня і трирічна середня школа другого ступеня. У структурному плані система загальної освіти в Японії значною мірою нагадує американську. Однак це стосується в основному формальної побудови школи. За своїм змістом, а особливо за духом, японська школа унікальна. Японці наполегливо йшли до створення своєї власної системи освіти. І хоч в ході цього процесу були зроблені способи запозичення спочатку французьких і пруських, а в повоєнні роки американських зразків, соціальна історія японців і японські соціальні цінності заважали засвоєнню зарубіжних стандартів. В результаті поступово склалася справді японська шкільна система.

Початкова школа— масовий навчальний заклад, що знаходиться у віданні муніципалітетів. Приватні початкові школи зустрічаються дуже рідко. Згідно з офіційними документами, початкова школа зобов'язана розвивати дітей розумово, фізично, естетично і морально. Зміст освіти в цих школах досить обширний.

Значне місце в учбовому плані початкових шкіл займає навчання японській мові. Засвоєння ієрогліфіки становить значні труднощі для дітей, і тому вироблення навичок письма і читання вимагає багато часу і зусиль. На японську мову в початковій школі відводиться 7-9 годин на тиждень, що становить 35-36% всього учбового часу. Учні повинні засвоїти 1850 ієрогліфів — мінімум, встановлений Міністерством освіти (але навіть для читання книг і газет їх слід знати значно більше — до трьох тисяч). Половиною цього ієрогліфічного мінімуму треба оволодіти вже в молодших класах. До того ж кожний з ієрогліфів має декілька варіантів читання і вимови.

Арифметиці належить друге місце за питомогою вагою в учбовому плані початкової школи. 8 1-2 класах на арифметику відводиться 3-5 годин на тиждень, а в 4-6 класах — 6 годин.

Молодші школярі вивчають також курс природознавства, який об'єднує елементарні знання з біології, хімії, геології і фізики.

Суспільствознавство, що дає в комплексі знання з географії, історії, етнографії, знайомить дітей з краєзнавчим матеріалом, в поєднанні з уроками моралі, має на увазі політичне виховання дітей.

Серйозна увага в початковій школі приділяється фізичному вихованню (фізкультурі відводиться 3 години на тиждень) та розвиткові естетичних умінь і навичок. Музичні заняття, малювання, ліплення, художня і ручна майстерність обов'язкові для всіх учнів. Заняття будуються із врахуванням культурних і естетичних традицій японського народу і формують художній смак, яким так відрізняються японці. Японських школярів вчать грати на 2-3 музичних інструментах, дають початкові навички образотворчого мистецтва.

«Спеціальна діяльність» включає формування поведінки під час обіду, учнівські ради, гурткову діяльність, спортивні змагання, екскурсії, громадську роботу тощо.

Тривалість навчання в початковій школі — 45 хв. В приватних школах частина годин чи всі години на «виховання моралі» можуть бути замінені релігійним вихованням.

Знання учнів оцінюються за п'ятибальною системою: відмінно, добре, задовільно, незадовільно, погано.

Якщо в США і Європі завдання освіти дітей покладене головним чином на працівників освіти, то в Японії першими учителями і головною опорою японської дитини є батьки, перш за все, мати. Вона показує своїй трирічній дитині, як малювати і робити паперові іграшки. Коли дитина йде в підготовчий клас, як це роблять 90% чотирирічних японців, учитель не вчить її буквам і цифрам: це, як правило, робить вдома мати. Вона щоденно обмінюється записками з вчителем про те, як поводить себе дитина вдома і в школі. Успіхи і невдачі дітей гостро переживаються всіма членами сімей, особливо матерями. На матір сьогодні лягають турботи по влаштуванню дітей у престижні школи, спостереження за їх просуванням в навчанні. Матері настільки входять у свою роль, що забувають про все і нерідко замість дитини, яка через хворобу не може відвідувати школу, на уроках сидить її мати. Вона скрупульозно записує все, що повідомляє дітям вчитель.

Молодша середня школа в складі 7-9 класів виникла в результаті реформи 1947 р. Урок тут триває 50 хвилин. У молодшій середній школі японські школярі приступають до вивчення іноземних мов, однак спеціальних годин на них не виділяють, а використовується час додаткових занять на розсуд викладача (так звані факультативні предмети).

Японський школяр складає жорсткі вступні випробування в середню школу другого ступеня, у коледжі, університет. Екзамени постійно супроводжують його в ході навчання. Тому навчальний процес у японських школах орієнтований часто не на творче оволодіння знаннями, а на запам'ятовування, тобто на здобуття такої інформації (наприклад, дат битв, хімічних формул й т.ін.), яка може знадобитися на екзаменах. Це зумовлює й масове відвідування різних приватних курсів. В Японії процвітають «домашні курси», які забезпечують підготовку учнів до екзаменів на квартирах викладачів. Зриви на екзаменах призводять до виникнення нервово-психічних розладів у дітей, до матеріальних збитків для батьків. Частими є випадки, коли школярі, які не склали іспити, закінчують життя самогубством.

Широкого розповсюдження в Японії набули школи майстерності, хоч правильніше було б їх назвати репетиторськими школами. Це необов'язкова школа, але вкрай необхідна для переходу на наступний ступінь середньої школи і в університет.

Старша середня школа. Диференціація освіти в Японії розпочинається на рівні старшої середньої школи. У 1989 р. 74% учнів цієї школи навчалися на загальноакадемічному потоці, інші — на спеціалізованих і професійних потоках (бізнес — 10,4%, сільське господарство — 2,8%, техніка — 8,7%, догляд за дітьми — 1,4%, рибне господарство — 0,3%, інші — 1%).

Закінчуючи неповну середню школу, учні складають екзамени в старшу середню школу. Перший рік в цій школі загальноосвітній, а потім на другому і третьому роках заняття йдуть за вибором. З 5 предметів гуманітарного циклу, наприклад, слід вибрати 2. «Навчальна програма» для старшої середньої школи включає назву предметів для загального і спеціалізованого навчання, а також встановлює мету і зміст освіти. Окрім того, вона визначає число заліків з більшості загальноосвітніх предметів і 35 годин урочних занять зараховуються як один залік. Для закінчення середньої школи, її старшого ступеня, учням необхідно скласти більше 80 заліків. Учні ж, які навчаються на спеціалізованому відділенні, повинні додатково скласти більше 30 заліків з професійних і спеціальних предметів.

На спеціалізованому (професійному) відділенні вчаться за такими напрямками: промисловість, комерція, рибальство, сільське господарство, охорона здоров'я, домоводство.

Учні загальноосвітніх відділень самі складають свої навчальні плани з предметів академічного циклу, віддаючи перевагу або природничо-науковим, або гуманітарним предметам. Не виключається на загальноосвітньому відділенні і вивчення ряду професійних предметів. У всякому випадку, будь-яка повна середня школа надає порівняно широку самостійність учням у відповідності з їх індивідуальними прагненнями і потребами.

В числі загальноосвітніх навчальних предметів в старшій середній школі учні вивчають японську мову, географію, історію, суспільствознавство, математику, природничі науки (загальне природознавство, фізика, хімія, біологія, геологія), здоров'я і фізичне виховання, мистецтво (музика, образотворче мистецтво, художнє ремесло, каліграфія), іноземну мову (основна, як правило, англійська, французька, німецька), економіку домашнього господарства (загальне домоводство, способи ведення домашнього господарства, основи сімейного життя).

В старші школи вступають діти з різних префектур (особливо в привілейовані школи). Склавши вступний іспит, вони поселяються в шкільних гуртожитках, в яких панує дух спартанства. Вузький коридор кожний день миється по черзі учнями. Сплять вони на матрацах, що кладуться прямо на підлогу. Старша середня школа — платна.

Японська школа вивчила і, виходячи з місцевих умов і можливостей, використовує в практиці роботи шкіл різноманітні методи навчання США, Англії і ряду інших країн. Нерідко в практиці роботи застосовується «метод проектів»: клас поділяється на групи і перед ними ставляться «проекти-завдання», різні для кожної групи. При класно-урочній системі клас часто розбивають на 6-7 рухливих груп в залежності від успішності. Йде індивідуальна групова робота: обговорення відповідей на питання учителя йде в групі, потім обговорюється загальна відповідь.

В країні існує невелика мережа приватних шкіл. Відповідно до Закону про освіту, у всіх початкових і середніх школах кожен предмет забезпечується підручником. Підручники для шкіл всіх типів затверджуються Міністром освіти, науки і культури.

Навчальний рік в японських школах починається 1 квітня, а завершується в березні. Він поділений на три триместри з 40-денними канікулами в липні та серпні і зимовими канікулами в кінці грудня. Японські діти відвідують школу 240 днів на рік, включаючи заняття по суботах (у США навчальний рік триває 180 днів). В американських школах тримісячні канікули. Коли ж в Японії наступає 40-денна перерва в навчанні, кожний учень тягне додому купу робочих журналів із завданнями і майже щоденно працює над ними. До закінчення середньої школи у пересічного японського учня нагромаджується занять на один рік більше, ніж у його американського конкурента. За шкільними стінами, як показало недавнє дослідження, японські діти витрачають на підготовку домашніх завдань в середньому дві години на день, а американці — 30 хвилин. Більшість учнів молодших середніх шкіл спить сім з половиною годин на добу. Самі собі вони залишені всього три години. Кожний третій учень з числа опитаних на питання, що б йому найбільше хотілося в даний момент, заявив: спати. Більшість учнів японських середніх шкіл не ходять на побачення, не водять автомашини, не підробляють і навіть не займаються домашніми справами. Вони вчаться. З 6 до 18 років американські діти, в середньому проводять перед телевізором 15 тисяч годин. Це на дві тисячі годин більше, ніж в школі. В Японії ж діти проводять біля телевізора в середньому в 8-10 разів менше.

Наповнюваність класів у японських школах може досягати за встановленою нормою 45 чоловік. Тривалість уроку в старшій середній школі 50 хвилин з шестиденним робочим тижнем. Щодня не менше шести уроків.

Японські педагоги вважають, що всі учні можуть успішно засвоювати шкільну програму. І якщо хтось відстає, то йому радять бути уважнішим у школі і більше часу відводити на читання вдома. Відомо, що учні старших класів загальноосвітніх шкіл Японії на виконання домашніх завдань витрачають не менш як п'ять годин — японська школа функціонує під девізом: «Успіху добиваються невтомною працею», «Якщо відстаєш, наполегливіше працюй над собою». У школі панує принцип; «Працювати на межі своїх можливостей».

На відміну від США чи Англії, де одним із основних прин­ципів організації навчально-виховного процесу в школі є розподіл учнів за здібностями, в Японії, починаючи з елемен­тарної школи, дітей не розподіляють по потоках чи треках, невстигаючих не залишають на повторний рік, а дають можли­вість наздогнати пропущене. Завдання учителя не заохочувати змагання в навчальній групі, а вести її сходинами знань як єдине ціле, щоб досягти досить високого рівня підготовки всіх, виходячи з вимог, розрахованих на середнього учня.

Учбові програми японських шкіл досить насичені. Тут діє один для всіх навчальний план, розроблений міністерством освіти. Предмети за вибором, на противагу американській школі, займають в ньому незначне місце. За підрахунками Т.Ролена, за 12 років навчання у загальноосвітній школі Японії можна отримати такий обсяг знань, який у США дає середня школа плюс коледж.

Гордяться японці і тим фактом, що переважна більшість вчителів у всіх типах шкіл — чоловіки.

Для дівчат, на відміну від хлопців, дванадцять шкільних років стають справді роками безхмарного щастя. Весело наспівуючи зранку, вони одягають свої сині плаття-форми з матроськими комірцями, які були запроваджені майже століття тому. Після уроків, коли хлопчики, борючись за краще майбутнє, сидять над книжками, групки дівчат шикуються біля вітрин магазинів молодіжної моди, подовгу сидять у кав'ярнях. Головне призначення жінки, вважають в Японії, — це все-таки не служба, а материнство. Зрозуміло, дівчина повинна попрацювати декілька років в колективі, щоб взнати життя, але лише до одруження. У юних японок немає того насмішливо-покровительського ставлення до хлопчиків, яке процвітає у наших школах. На хлопців тут дивляться з повагою, як на людей, які трудяться на благо своєї майбутньої сім'ї.

Дисципліна в школах досить строга. Учні початкових і молодших середніх шкіл носять уніформу. Прикраси, косметика, зачіски, як правило, заборонені. В порівнянні з американськими школярами японці в п'ять разів рідше пропускають школу. Становище із злочинністю хоч і погіршилося, але за міжнародними мірками вона на низькому рівні.

Велике значення японська школа надає праці. Згідно з навчальними планами у початковій школі викладають два предмети, пов'язані з працею: «Малювання і ручна праця» та «Домоводство». Протягом шести років на малювання і ручну працю відводиться 452 години навчального часу. Учням дається свобода для самовияву своїх ідей і здібностей. Вони мають навчитися малювати, вишивати, виготовляти корисні й красиві речі, елементарні механічні іграшки, а також уміти сприймати і оцінювати красиве. На уроках домоводства, на які в V і VI класах відводиться по 70 годин, школярі оволодівають елементарними навичками приготування їжі, прибирання і прикрашання житла.

Значне місце трудовому навчанню як самостійному предмету відводиться у навчальному плані молодшої середньої школи.